ДРІ́ЗКИ, зок, мн., розм. Невеликі частини, шматки чого-небудь.

На (в) дрі́зки — на дрібні шматки. Коли дівчина почала прибирати в їдальні, з її рук.. вислизнула.. ваза з квітами і розбилася на дрізки (Коз., Сальвія, 1959, 113); Зняв Княженко рушницю, стрельнув на неї [козу]: рушниця в дрізки розлетілася (Вас., II, 1959. 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 418.