ДРІБНОВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до дрібного власника. Робітничий клас робить усе для того, щоб залучити трудове селянство до соціалістичного будівництва, перевести дрібновласницьке селянське господарство на шлях великого усуспільненого виробництва (Ком. Укр., 12, 1963, 66); Скільки дрібновласницьких меж поховано навіки під оцим розкішним масивом виплеканої землі! (Ю. Янов., І, 1958, 438).

2. Який виражає інтереси, ідеологію дрібних власників; власт. дрібним власникам. Мирний наділив цей образ [Грицька Чупруненка] такими негативними рисами, як дрібновласницька обмеженість, індивідуалізм, егоїзм (Рад. літ-во, 18, 1955, 133); Що й казати — неоднаково й неодночасно приходить до людей свідомість, не швидко вивітрюється з душ дрібновласницька стихія (Ю. Янов., І, 1958, 520).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 415.