ДРІБНЕ́СЕНЬКО, розм. Присл. до дрібне́сенький. Дрібнесенько русу косу заплела [Катря] (Вовчок, І, І965, 93); Гетьман дрібнесенько сміється, відвертаючи обличчя (Ле, Наливайко, 1957, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 414.