ДРІБ, дро́бу, ч.

1. збірн. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці. — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Донч., II, 1956, 58); Крім їжі, Мечелар захопив з собою плащ, дробовик, ковдру, мідний чайник, набив кишені порохом і дробом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 145); * У порівн. Важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., II, 1958, 319).

2. перен., збірн. Часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, при стрільбі. Почав наспівувати [червоноармієць], а ложкою вибивати об казанок у такт пісні дріб (Панч, Гарні хлопці, 1959, 161); Десь далеко на морі прокотився короткий дріб кулемета (Донч., II, 1956, 369).

3. мат. Число, що складається з частин одиниці. Одна частина або сукупність кількох однакових частин одиниці називається дробом (Арифм., 1956, 82); — Я робив помилку в діленні дробу, — сказав Кузь (Багмут, Щасл. день.., 1951, 133).

4. збірн., діал. Свійська птиця. Не менше старанно оглянув [Густав] стайні, хліви і кучі, порахував та посписував худобу, коні, телята, свині і дріб (Фр., III, 1950, 78); Коли її чоловік уходив до хати.. та напоминав [нагадував], щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе,.. вона вибігала прожогом перед хату (Коб., III, 1956, 467).

5. збірн., діал. Малі діти; дрібні тварини — Лишив я вас самих у хаті, дріб такий, без кришки хліба (Фр., І, 1955, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 413.