ДРЯПАНИ́НА, и, ж., розм.
1. Дія за знач. дря́пати1 2; // Що-небудь написане нечітким, нерозбірливим почерком. Прошу вибачити мені сю дряпанину, але хочу завтра раненько з Неаполя відправити (Л. Укр., V, 1956, 412).
2. Дія за знач. дря́патися 4. Тяжко зітхнув [Невеличкий] після дряпанини по скалі, потім сів унизу на мураві (Фр., V, 1951, 112); Те стрибання й дряпанина По каміннях, се мені Томить душу, томить ноги (Л. Укр., IV, 1954, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 427.