ДРУЖКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути дружкою або дружком. [Менша дружка (виступає й співає до дружка):] Тобі, дружку, не дружкувати, Тобі, дружку, панувати (Н.-Лев., II, 1956, 427); Іванові нагадалася Маковейова дружка. Скільки не їздять по весіллях, скільки не дружкують — усі ті молоді дівчата!.. (Круги., Буденний хліб.., 1960, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 425.