ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який виражає дружелюбність, пройнятий дружелюбністю; приязний. Люди дружелюбні, компанійські люблять теплі кольори, а замкнуті, небалакучі віддають перевагу холодним (Веч. Київ, 26.ХІ 1966, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 424.