ДРОТИ́НКА, и, ж. Зменш, до дроти́на. Він побачив біля себе почорнілий од вибуху сніг, а трохи далі — тоненьку дротинку, що простяглася до темної скриньки іншої міни (Жур., До них іде.., 1952, 27); * Образно. Сонце наскрізь пронизувало все тіло золотими дротинками (Донч., II, 1956, 82); * У порівн. Проміння з очей Татаєва двома золотими дротинками стрельнуло в зал (Донч., І, 1956, 499).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 421.