ДРО́СЕЛЬ, я, ч.

1. техн. Пристрій у вигляді клапана, заслінки і т. ін. для регулювання тиску рідини, пари або газу. Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша суміш (Ільч., Вибр., 1948, 120); Київський завод «Транссигналі» виготовляє дроселі (Рад. Укр., 23.III 1958, 4).

2. ел. Котушка з електричного провідника, що має великий індуктивний опір і вмикається в електричне коло для регулювання сили струму. Прилад для контролю якості обмоток, котушок, дроселів складається з генератора низької частоти, підсилювача, індикатора балансу та блоку живлення (Знання.., 6, 1965, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 421.