ДРОПА́К, а́, ч., розм. Танець, що виконується в швидкому темпі з притупуванням. Ой пішла б я на музики… да вдарила дропака (Сл. Гр.).

◊ Да́ти дропака́ — швидко втекти, побігти. Абсест Троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака (Котл., І. 1952, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 421.