ДРОВНИ́К, а́, ч., розм. Приміщення для дров. Чолов’яга порався коло дровника, беручи поліно за поліном і кладучи під сокиру (Чендей, Поєдинок, 1962, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 420.