Про УКРЛІТ.ORG

дровиняка

ДРОВИНЯ́КА, и, ж. Збільш, до дрови́на. Він рівно зводить сокиру над головою,.. далі вона з хряском вгрузає в подзьобану дровиняку (Гур., Наша молодість, 1949, 3); Цзі з Шу-іном, як і інші, розчищали узгір’я, возили землю, насипали вали, вкладали на них якісь дубові дровиняки (Досв., Гюлле, 1961, 179); * У порівн. Валяється тут дровинякою в той час, як однополчанам його, може, десь уже степовий місяць світить із неба похід! (Гончар, II, 1959, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 420.

вгору