ДРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Створювати, видавати дзвінкі, короткі, тремтячі звуки. Спочатку чули [браття], як стара шасталася по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами, але по якімсь часі все утихло (Фр., VIII, 1952, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 411.