ДРАТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Зазнавати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; роздратовуватися, злитися. Перекладаю все на столі, без потреби пересуваю книжки і дратуюсь, що пропав олівець (Коцюб., II, 1955, 410); Тепер збагнув Данило, що від згадки про Третяка він дратується (Коп., Вибр., 1953, 228).

2. з ким, розм. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь; дражнитися, дрочитися. Дратуватися з собаками; Діти одно з другим дратуються;* У порівн. Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Сміл., Сашко, 1957, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 409.