ДРА́ННЯ, я, с.

1. розм. Дія за знач. дра́ти.

2. діал. Дрантя (у 1 знач.). І ходить [село Будище] не в дранні, і не бідує (Турч., Земле моя.., 1961, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 407.