ДРАМАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до дра́ма 1, 2. Ми маємо на меті видати літературний збірник (поезії, новели, повісті, драматичні твори) (Коцюб., III, 1956, 239); Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас. опера, 1957, 60).

Драмати́чний гурто́к — гурток театральної самодіяльності, любителів сценічного мистецтва. Таня й Оксана організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Бойч., Молодість, 1949, 305).

2. Сповнений драматизму. Новелісти переважно зосереджували увагу на драматичних конфліктах, в яких знедолений герой здебільшого гинув (Рад. літ-во, 2, 1958, 18); Вона [література] була на боці прогресу і тоді, коли підтримала Любов Ярову в драматичному моменті й життя (Талант.., 1958, 164).

3. Розрахований на певний ефект; штучний, роблений. Драматична поза.

4. муз. Сильний, різкий щодо тембру, на відміну від ліричного (про голос співака або співачки). Драматичний тенор; Драматичне сопрано.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 406.