ДРАГЛІ́ТИ, і́є, недок., розм.

1. Труситися, коливатися. Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють пухнаті хребти,.. і драгліє отара (Коцюб., II, 1955, 320).

2. Згущатися, нависати. — Чи не буде снігу, — каже [батько], — там такі білі хмари драгліють (Вовчок, Вибр., 1937, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 404.