ДРАБА́НТ, а, ч., заст.

1. Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командуючого. Біля дверей стояло дванадцять драбантів з алебардами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170).

2. Офіцерський денщик у козацьких військах.

3. Учений манежний кінь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 403.