Про УКРЛІТ.ORG

драб

ДРАБ, а, ч., діал., зневажл. Обідранець, босяк. Ой Канадо, Канадочко, Чого ’сь так зрадлива? Не з одного ’сь господаря Тут драба зробила (Укр.. думи.., 1955, 295); — Домно,сказав він сухо,ти не чуєш, драби горілки просять! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 69); // Уживається у кличній формі як лайливе слово. — Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси!кричав запінений підмайстер,.. наскакуючи до робітника (Фр., І, 1955, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 403.

вгору