ДОЩОВИ́К, а́, ч., розм,

1. Верхній легкий непромокальний одяг, що захищає від дощу. Василь одягав дощовик, бо зранку росив трошки дощик (Вільде, На порозі, 1955, 63).

2. Кулястий гриб, який швидко росте в теплу дощову пору, а при висиханні перетворюється в темний порох. Поміж маслюків, сироїжок, опеньок часто зустрічаються білі кулясті гриби — дощовики, які нерідко досягають ваги кількох кілограмів (Наука.., 10, 1961, 31).

3. Черв’як, що живе в грунті, підвищує його родючість, а на поверхню виходить тільки після великого дощу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 403.