ДОЧУМАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Довго чумакуючи, зазнати чогось неприємного, небажаного. — Запріг би я волів моїх, Та віз поламався; Отак же ти, чумаченько, Дочумакувався! (Щог., Поезії, 1958, 237); Безжурно почав [Григорій] наспівувати про чумака, який до того дочумакувався, що і штани подерлись і очкур урвався (Стельмах, Хліб… 1959, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400.