ДОЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Читати до якого-небудь місця, до якоїсь межі. От вийшов він [панотець] і каже: «А нуте, панове-миряни, годі дрімати: от дяк уже дочитується до кінця, скоро випущу» (Кв.-Осн., II, 1956, 107); [Кирило:] Як тільки дочиталися до хреста, я луп очима: стоїть мацапура попліч мене (Кроп., II, 1958, 12).

2. розм. Довго і багато читаючи, зазнавати неприємних наслідків.

3. тільки недок. Пас. до дочи́тувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400.