ДОХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Не давати чому-небудь пропасти, зникнути; зберігати. [Антоніо:] Я тільки те кажу, що пам’ять каже, вона ж усе те вірно доховала, що ви колись творили й говорили (Л. Укр., III, 1952,115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 397.