ДОХА́, и́, ж. Верхній одяг з хутряним верхом і з такою самою підкладкою. Господар машини, зодягнений у масивну рудувату доху.., почав обережно, ніби вагаючись, наближатись до Турбая (Руд., Остання шабля, 1959, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 396.