ДОУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. довмля́ться; док., діал. Додумуватися, розмірковувати. — Дивляться діти на мене та доумуються, за що мені такий талан! (Вовчок, VI, 1956, 226); Він довмився, що посіяти (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 396.