ДОТО́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. доточи́ти¹.

2. Те, чим доточене що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 395.