ДОТЕРМІНО́ВО, присл. Те саме, що достроко́во. Весною 1915 року мене дотерміново «забрили» в солдати царської армії (Ле, В снопі.., 1960, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 393.