ДОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до достига́ти 1. Зараз перед ним не поле бою, а безмежне море достигаючої пшениці (Шиян, Переможці, 1950, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 388.