ДОСА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до доса́да. Ой, кину я ту досаду геть на бездоріжжя. Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя (Пісні та романси.., II, 1956, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 382.