ДОРО́ЖНИК, а, ч. Спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.). Становище на озері, куди в обідню пору заявлялись моряки й солдати на допомогу шоферам, дорожникам і вантажникам, було важке (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 380.