ДОРОГУВА́ТО. Присл. до дорогува́тий. — Перемога цілковита. Хоч і коштувала вона мені дорогувато (Шовк., Інженери, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 380.