ДОРОБЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, ДОРО́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОРОБИ́ТИСЯ, роблю́ся, ро́бишся; мн. доро́бляться; док.

1. до чого. Багато працюючи, доводити себе до неприємних наслідків. Вона [нужда] нас з своїх лап не пускає, Не дає розігнути й спини:. Вже й тепер доробився до краю, До соснових дощок, до труни! (Стар., Вибр., 1959, 16).

2. діал., чого. Працюючи, набувати, діставати що-небудь. — Скажіть, чи можна так легко випускати з рук те, чого так тяжко дороблялося? (Коб., II, 1956, 22); Вони бідували і не могли ніяк доробитися хліба (Фр., І, 1955, 213).

3. тільки недок. Пас. до доробля́ти 1, 3, доро́блювати 1, 3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 378.