ДОПУСТО́ВИЙ, а, е, грам. Який виражає припущення чого-небудь, не взяту до уваги умову, перешкоду. Допустове підрядне речення; Допустовий сполучник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 376.