ДОПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.

1. Мати дозвіл на вхід, доступ куди-небудь. Кращі сини азербайджанського народу, того народу, представники якого не допускалися в ряди старої армії, на всіх фронтах показали чудеса доблесті і геройства (Рад. Укр., 4.1 1946, 3); // Мати дозвіл робити що-небудь, займатися чимось. Виборна агітація у приміщенні для виборів під час подачі голосів не допускається (Полож. про вибори.., 1946, 13).

2. Не засуджуватися, бути прийнятним, дозволятися. — Що це ви, Суліман, так квапитесь мене оженити? — засміявся вимушено [Безбородько]. — самі… чому, власне, ви не женитесь удруге? У вашій вірі допускаються розводи [розлучення]… (Вільде, Сестри.., 1958, 422); // Дозволяти собі робити що-небудь. Де ж це може бути, щоби чоловік допускався такого звірства й так зневажав свого ж брата (Март., Тв., 1954, 57); — Я хочу попросити пробачення за нечемність, якої я допустився за обідом, — сказав тихо Іван (Кол., Терен.., 1959, 102).

3. тільки недок. Пас. до допуска́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 375.