ДОПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. неперех. Закінчувати працювати; працювати до певного часу. На полі косарі ледве допрацювали до заходу сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).

2. перех. Остаточно завершувати роботу над чим-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 374.