ДОПОМО́ГА, и, ж. Сприяння, підтримка в чому-небудь. В боях за ясність зір і вод, За повінь щастя трудового Давав російський нам народ Свою братерську допомогу (Рильський, 1, 1956, 338); Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Смолич, II, 1958, 81); // Матеріальна підтримка. Постановою ВЦВКу видано одноразову допомогу хворому (Еллан, II, 1958, 77); В разі хвороби робітникам і службовцям видається допомога (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 34); // Захист, порятунок у біді. З останніх сил Лукія гукнула на допомогу (Донч., III, 1956, 77); // Сприяння в лікуванні, полегшення страждань. Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Ткач, Плем’я.., 1961, 167); // Ті, хто приходить на допомогу кому-небудь. Лишалась єдина дорога — за Волгу, сувору таку, а звідти прийшла б допомога, якби переплисти ріку… (Уп., Вірші.., 1957, 47).

Швидка́ допомо́га: а) медико-санітарна організація, яка подає першу медичну допомогу у невідкладних випадках. — Чого ж не подзвонила в швидку допомогу? — стримуючи роздратування.., процідив крізь зуби Федір (Руд., Остання шабля, 1959, 194); б) спеціальний автомобіль, який доставляє лікаря до хворого і яким перевозять хворих до лікувальних закладів. Коли вона прибігла додому, матір вже забрала швидка допомога (Збан., Переджнив’я, 1960, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 374.