ДОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. і без додатка. Закінчувати полоти; полоти до певної межі. Потім по баштану очима пробігла, — Багацько ще дополювати (Головко, І, 1957, 215); Шефи зранку, у неділю, Вже дополюють гектар (С. Ол., Вибр., 1959, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 373.