Про УКРЛІТ.ORG

допит

ДО́ПИТ, у, ч., юр. Опитування обвинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, свідка для з’ясування чого-небудь. Увесь час інформували мене, як іде допит (Вас., IV, 1960, 34); Довго тривав допит свідків, аж набридло Явдосі чекати (Донч., III, 1956, 13); * У порівн. Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті (Збан., Єдина, 1959, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 371.

вгору