ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Пильнуючи, слідкуючи за ким-, чим-небудь, намагатися виявити, побачити когось, щось. Люди вже гомоніли неподалік хати Коропова й, по всьому видно, когось допильновували (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 187); Він постановив собі допильнувати, зловити злодія! (Фр., VII, 1951, 192); // Доглядати що-небудь. Йому, старому господарю, аби було що попоїсти, господарство допильнувати та спокійно дожити до смерті (Чорн., Визвол. земля, 1950, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 370.