ДО́НЯ, і, ж., пестл. Те саме, що дочка́. Коло його стара мати Сидить на ослоні. За сльозами ледве, ледве Вимовляє доні (Шевч., І, 1951, 32); — Тьотю, а тепер що? — звернулась вона до Марини Хомівни.— Не знаю, доню. Не плач (Хижняк, Тамара, 1959, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 368.