ДОМІНА́НТНИЙ, а, е, книжн. Прикм. до доміна́нта. Домінантні вогнища, за даними [В. М.]Бехтерєва, відіграють спрямовуючу роль у перебігу основних властивих мозкові людини процесів збудження і гальмування (Рад. психол. наука.., 1958, 65); //Панівний, головний. Змальовуючи характери завжди багатогранними, письменник.. підкреслює в кожному з них і певні домінантні риси, ті, що найбільш виділяються, стають пристрастю (Іст. укр. літ.. І, 1954, 469).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 363.