ДОМРОБІТНИ́ЦЯ, і, ж. Жінка, що обслуговує по найму господарство однієї особи або якої-небудь родини; домашня робітниця. — Це у мене домробітниця, приходить удень, порядкує, — таємниче шепнув він (Хижняк, Невгамовна, 1961, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 366.