ДОМОПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто управляє чиїм-небудь домом, веде господарство. Рухом пальця закликає [меценат] раба-домоправителя (Л. Укр., III, 1952, 447).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 366.