ДОМОЛИ́ТИСЯ, молю́ся, мо́лишся, док. Закінчити молитися; молячись, дійти до якої-небудь межі. — А прийду до криниці, то якраз домолюся до «Прийдімо поклонімося» (Н.-Лев., II, 1956, 17); Домолившись, батюшка неквапно йде до дверей (Чаб., Балкан, весна, 1960, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 365.