ДОМОВОЛОДІ́ННЯ, я, с.

1. Володіння домом (у 1 знач.).

2. Один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю. Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цив. кодекс УРСР, 1950, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 365.