ДОЛО́ШКА, и, ж., фам., рідко. Те саме, що доло́нька. Галя рада, плеще у долошки, світить оченятами (Мирний, IV, 1955, 71); — Сюди, Юшко, сюди! — закричали і інші, а Люба з блакитним бантом склала долошки (Панч, Іду, 1946, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 360.