ДОЛОТО́, а́, с.

1. Інструмент для видовбування отворів, заглиблень і т. ін. Десь в льохах познаходили здорові кам’яні плити, де були видовбані долотом слова про давні дії царства (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Почали [розбійники] долотами пробивати задню стіну в царській палаті (Калин, Закарп. казки, 1955,27); * У порівн. — В мене дзьоб, як долото (Біл., Пташ. голоси, 1956. 9).

2. Різальна частина культиватора для прополювання і розпушування в міжряддях грунту. Глибоке розпушування провадять долотами (по три на кожне міжряддя) (Колг. Укр., 5, 1959, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 360.