ДОКІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до докі́рливий. — Товаришу Іванов! — зразу спинив його П’ятаков, підкреслено лагідно, лише з.. докірливістю в голосі (Смолич, Мир.., 1958, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 352.