ДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доку́чливий. Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Мирний, II, 1954, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 357.