ДО́КОВИЙ, а, е. Прикм. до док. [Геррісон:] Ну, ось я згадую ціле моє життя. Син докового робітника, виріс у тяжких злиднях (Ірчан, І, 1958, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 353.